Про находки

С тех пор, как у меня появился интернет (а это было довольно давно, ага), я время от времени безуспешно пытался найти одно стихотворение. Учил его то ли в пятом, то ли в шестом классе. Ни названия, ни автора я конечно не помнил. Помнил лишь 4 строчки:

"Так льотчик Гастелло загинув в бою.
Хай слава вінчає загибель твою,
Твій воїнський подвиг, наймення твоє,
Що в серці народу безсмертним стає!"

Сегодня (па-баааам! радуйтесь и ликуйте!!!) я наконец его нашел. Итак, встречайте:
Микола Платонович Бажан, "Балада про подвиг"

БАЛАДА ПРО ПОДВИГ

В повітрі, рокочучи, йшли літаки,
Піднісши на крилах червоні зірки.

Пілоти дивились донизу, туди,
Де димом курилась дорога орди,

Де згарищем сіл і руїнами міст
Грабіжницький шлях свій позначив фашист.

У льотчиків серце несхитне й тверде,
Рука неухильно машину веде,

І тільки вогонь висяває в очах,
Коли вони вниз поглядають на шлях.

Крилом похитав командир. Це – наказ.
Націлені бомби зірвалися враз,

Щоб впасти на банди убивць з висоти
Ударами гніву, покари і мсти.

Свистіння і гуркіт. Вражай і трощи!
Німецькі солдати тікають в кущі.

І стовпищем диму, снопами іскрин
Злітають в повітря ряди їх машин.

Пригнувши іглисті вершечки дерев,
Проноситься двигіт моторів і рев.

Над шляхом шугнула машина мигцем,
Солдатів обливши вогнем і свинцем. 270

В цю мить залящав кулемет за ліском,
Зацюкавши кулями над літаком, –

Бив люто й нестямно – і раптом розсік
Гордливого сокола сріберний бік.

Поранену птицю радянських висот
В політ передсмертний виводить пілот,

Веде на колони машин по шосе
І знищення, й пломінь з собою несе.

– Загину загибеллю сокола я,
Та карою буде й загибель моя, –

Любиму Вітчизну топтати не дам
Кривавим, підступним і злим ворогам!..

Безтрепетні руки тримають штурвал;
Літак свій останній бере перевал

І рине, як лютий, страшний вогнепад,
На вражі цистерни, що збіглися вряд.

Земля затрусилася, ворог закляк,
Як впав на колону вогненний літак;

Обагреним прапором полум‘я й дим
Півнеба заслали, підвівшись над ним.

Так льотчик Гастелло загинув в бою.
Хай слава вінчає загибель твою,

Твій воїнський подвиг, наймення твоє,
Що в серці народу безсмертним стає!

(1941)