С тех пор, как у меня появился интернет (а это было довольно давно, ага), я время от времени безуспешно пытался найти одно стихотворение. Учил его то ли в пятом, то ли в шестом классе. Ни названия, ни автора я конечно не помнил. Помнил лишь 4 строчки:
"Так льотчик Гастелло загинув в бою.
Хай слава вінчає загибель твою,
Твій воїнський подвиг, наймення твоє,
Що в серці народу безсмертним стає!"
Сегодня (па-баааам! радуйтесь и ликуйте!!!) я наконец его нашел. Итак, встречайте:
Микола Платонович Бажан, "Балада про подвиг"
БАЛАДА ПРО ПОДВИГ
В повітрі, рокочучи, йшли літаки,
Піднісши на крилах червоні зірки.
Пілоти дивились донизу, туди,
Де димом курилась дорога орди,
Де згарищем сіл і руїнами міст
Грабіжницький шлях свій позначив фашист.
У льотчиків серце несхитне й тверде,
Рука неухильно машину веде,
І тільки вогонь висяває в очах,
Коли вони вниз поглядають на шлях.
Крилом похитав командир. Це – наказ.
Націлені бомби зірвалися враз,
Щоб впасти на банди убивць з висоти
Ударами гніву, покари і мсти.
Свистіння і гуркіт. Вражай і трощи!
Німецькі солдати тікають в кущі.
І стовпищем диму, снопами іскрин
Злітають в повітря ряди їх машин.
Пригнувши іглисті вершечки дерев,
Проноситься двигіт моторів і рев.
Над шляхом шугнула машина мигцем,
Солдатів обливши вогнем і свинцем. 270
В цю мить залящав кулемет за ліском,
Зацюкавши кулями над літаком, –
Бив люто й нестямно – і раптом розсік
Гордливого сокола сріберний бік.
Поранену птицю радянських висот
В політ передсмертний виводить пілот,
Веде на колони машин по шосе
І знищення, й пломінь з собою несе.
– Загину загибеллю сокола я,
Та карою буде й загибель моя, –
Любиму Вітчизну топтати не дам
Кривавим, підступним і злим ворогам!..
Безтрепетні руки тримають штурвал;
Літак свій останній бере перевал
І рине, як лютий, страшний вогнепад,
На вражі цистерни, що збіглися вряд.
Земля затрусилася, ворог закляк,
Як впав на колону вогненний літак;
Обагреним прапором полум‘я й дим
Півнеба заслали, підвівшись над ним.
Так льотчик Гастелло загинув в бою.
Хай слава вінчає загибель твою,
Твій воїнський подвиг, наймення твоє,
Що в серці народу безсмертним стає!
(1941)

1 коментар:
Тоже учил в школе это стихотворение. Класс не помню. Задали выучить половину, но почему-то выучил весь стих - видимо понравился. Помню все до сих пор, а прошло то уже 30 лет ).
Дописати коментар